ШКОЛА ПАРТНЕРСЬКОЇ КООПЕРАЦІЇ
СХОДИНКИ ДО УСПІХУ
Партнерство.
Особистісний підхід.
Творчий потенціал.
Емоційний інтелект.
Новаційні параметри навчання.
Цілеспрямованість, життєстійкість.
Інформаційна культура учасників освітнього процесу.
Актуальність експериментальної науково-дослідної роботи.
Людиноцентризм як провідний показник та основний критерій якості набутих компетенцій усіх учасників освітнього простору.

Педагогіка партнерства – це ключовий компонент формули Нової української школи, це взаємна повага до особистості, це педагогіка з особистісно орієнтованим навчанням у центрі якого – дитина. Поняття «педагогічне партнерство» розглядають як складну, високотехнологічну інтерактивну навчальну взаємодію в умовах сучасного освітнього процесу; напрям педагогіки, що
включає в себе систему методів і прийомів виховання й навчання на засадах гуманізму та творчого підходу до розвитку особистості; багатовимірний процес, зосереджений на позитивному, що сприяє відновленню віри в себе і свої можливості, підвищенню резистентності особистості до дестабілізуючих зовнішніх і внутрішніх чинників, створення оптимальних умов для професійного розвитку (Касьяненко, 1993, с. 116).

Партнерська кооперація – новий освітня новація, яка перебуває на стадії осмислення, розробки і становлення. Хоча ідея партнерства в освіті існує давно, на державному рівні вона отримала законодавче підґрунтя лише з появою Закону України «Про освіту» (2017р.). У законі прописано, наприклад, різні форми освіти, частина з яких можлива лише за участі «різних суб’єктів освітньої діяльності, що взаємодіють між собою на договірних засадах».

Концепція партнерської кооперації закладу освіти передбачає здійснення постійного пошуку нових ресурсів для задоволення освітніх потреб учнів та їхніх батьків, запровадження інновацій, розробку проєктів, програм, що враховують інтереси закладу і є корисними для соціального розвитку партнерів.
Партнерська кооперація передбачає обмін досвідом та інформацією задля визначення спільних цілей, цінностей та повноважень, спільне надання ресурсів у межах можливостей партнерів, поділ відповідальності та повноважень. Саме принципи партнерської кооперації і лягли в основу авторської ідеї «Школа партнерської кооперації». Була створена модель партнерської кооперації, побудована на вимогу часу на основі компетентнісного підходу. Розглянемо деякі аспекти партнерської кооперації шляхом компетентнісного підходу.

Успішність та продуктивність партнерської кооперації визначається такими показниками, а саме:
– цільовим характером процесу розвитку партнерства, який пов’язаний зі створенням умов для підвищення конкурентоздатності закладу освіти;
– активною суспільною діяльністю партнерського об’єднання в межах життєдіяльності місцевої спільноти, частиною якої є заклад освіти;
– спільною реалізацією проєктів із максимальним залученням учасників освітнього процесу (вчителів, батьків, учнів), лідерів місцевої спільноти, громадських організацій, державних установ тощо;
– додатковим джерелом формування ресурсів діяльності партнера, що дає можливість використання матеріальних, інформаційних та людських ресурсів у освітньому процесі;
– інтеграцією кадрових, навчально-методичних, матеріальних ресурсів партнерів.
Відповідно до зазначених показників розглядаються такі критерії:
– приналежність взаємодіючих об’єктів до певної сфери діяльності. Так, можна розглядати взаємодію закладу освіти з різними освітніми структурами: вищими навчальними закладами, позашкільними закладами освіти, курсами, гуртками усіх форм власності; зі структурами управління та регулювання (управлінням освіти, органами місцевого самоврядування тощо); зі структурами позаосвітніх систем (підприємствами, банками, спілками, громадськими організаціями, окремими громадянами тощо);
– масштабність взаємодії школи і партнерів;
– тривалість взаємодії;
– генезис взаємозв’язків і ступінь їхньої щільності;
– число учасників взаємодії і множинність взаємозв’язків між ними.
Школа може взаємодіяти з однією структурою за наявності простих двосторонніх зв’язків, а може перебувати в складній системі взаємозв’язків з багатьма об’єктами різної величини;
– ступінь стійкості взаємодій. Стійкі взаємодії закладу освіти з іншими структурами створюють партнерський симбіоз, нестійкі взаємодії , мають тенденцію до трансформації – рух здійснюється або до симбіозу, або до ліквідації взаємодії.