ШКОЛА ПАРТНЕРСЬКОЇ КООПЕРАЦІЇ

СХОДИНКИ ДО УСПІХУ
Партнерство.
Особистісний підхід.
Творчий потенціал.
Емоційний інтелект.
Новаційні параметри навчання.
Цілеспрямованість, життєстійкість.
Інформаційна культура учасників освітнього процесу.
Актуальність експериментальної науково-дослідної роботи.
Людиноцентризм як провідний показник та основний критерій якості набутих компетенцій усіх учасників освітнього простору.

Партнерство – це надійний модернізатор науково-дослідних підходів до успішного навчання і виховання. Концепцією Нової української школи визначено, що працюватиме вона на засадах «педагогіки партнерства», а серед основних принципів цього підходу названо принцип соціального партнерства, який передбачає «рівність сторін, добровільність прийняття зобов’язань, обов’язковість виконання домовленостей».

Термін «кооперація» (від лат. «cooperation») означає співробітництво або ж взаємодію. «У філософії взаємодія розглядається як категорія, що відображає процеси впливу різних об’єктів один на одного, їх взаємообумовленість, взаємоперехід, зміну стану (О. Бодальов, Л. Буєва, Б. Ломов, Б. Паригін) [Гапоненко Л. Розвиток рефлексії як психологічного механізму корекції професійної поведінки у педагогічному спілкуванні // Педагогіка і психологія.№3-4. С.81-89].

Концепція партнерської кооперації закладу освіти передбачає здійснення постійного пошуку нових ресурсів для задоволення освітніх потреб учнів та їхніх батьків, запровадження інновацій, розробку проєктів, програм, що враховують інтереси закладу і є корисними для соціального розвитку партнерів.
Партнерська кооперація передбачає обмін досвідом та інформацією задля визначення спільних цілей, цінностей та повноважень, спільне надання ресурсів у межах можливостей партнерів, поділ відповідальності та повноважень. Саме принципи партнерської кооперації і лягли в основу авторської ідеї «Школа партнерської кооперації». Була створена модель партнерської кооперації, побудована на вимогу часу на основі компетентнісного підходу.

Партнерська кооперація в галузі освіти і є практичною діяльністю щодо перетворення освітнього простору.
Саме принципи партнерської кооперації і лягли в основу ідеї авторської школи «Партнерська кооперація як шлях діяльнісної самореалізації учасників освітнього процесу».
Успішність та продуктивність партнерської кооперації визначається такими показниками, а саме:
– цільовим характером процесу розвитку партнерства, який пов’язаний зі створенням умов для підвищення конкурентоздатності закладу освіти;
– активною суспільною діяльністю партнерського об’єднання в межах життєдіяльності місцевої спільноти, частиною якої є заклад освіти;
– спільною реалізацією проєктів із максимальним залученням учасників освітнього процесу (вчителів, батьків, учнів), лідерів місцевої спільноти, громадських організацій, державних установ тощо;
– додатковим джерелом формування ресурсів діяльності партнера, що дає можливість використання матеріальних, інформаційних та людських ресурсів у освітньому процесі;
– інтеграцією кадрових, навчально-методичних, матеріальних ресурсів партнерів.
Відповідно до зазначених показників розглядаються такі критерії:
– приналежність взаємодіючих об’єктів до певної сфери діяльності. Так, можна розглядати взаємодію закладу освіти з різними освітніми структурами: вищими навчальними закладами, позашкільними закладами освіти, курсами, гуртками усіх форм власності; зі структурами управління та регулювання (управлінням освіти, органами місцевого самоврядування тощо); зі структурами позаосвітніх систем (підприємствами, банками, спілками, громадськими організаціями, окремими громадянами тощо);
– масштабність взаємодії школи і партнерів;
– тривалість взаємодії;
– генезис взаємозв’язків і ступінь їхньої щільності;
– число учасників взаємодії і множинність взаємозв’язків між ними.
Школа може взаємодіяти з однією структурою за наявності простих двосторонніх зв’язків, а може перебувати в складній системі взаємозв’язків з багатьма об’єктами різної величини;
– ступінь стійкості взаємодій. Стійкі взаємодії закладу освіти з іншими структурами створюють партнерський симбіоз, нестійкі взаємодії мають тенденцію до трансформації – рух здійснюється або до симбіозу, або до ліквідації взаємодії.