Чергова подорож 11Б класу почалася з Кришталевих печер в Крівче. Перші 480 м, прокладені в вимитому природою тунелем, стіни якого виблискують гіпсами, що нагадують листя папороті. На маршруті чергуються коридори і зали, окремі витвори природи отримали власні назви — голова бика, ящірка, слон, печера казкова. А місцеві мешканці летючі миші “тюльпанчики” дуже доброзичливі.

Далі, Хотинська фортеця, яка століттями слугувала щитом на шляху ворожих загарбників. Так звана арена найбільших бойових подій та вирішальних військових конфліктів. Найбажаніший шматок землі для могутніх самодержавців та причина розбрату між найщирішими союзниками. Недаремно назва міста «Хотин» походить від слова «хотіти», «бажати». І доля складалася так, що у різні часи фортеця ставала воєнним трофеєм то християн, то мусульман. Кожна із культур залишила свій слід в літописі замку. Мабуть, з Божого благословення на цьому місці досі непорушно видніється в далечині кам’ний лицар з могутніми плечима, за якими трагічна історія багата на всілякі події. А далі

Кам’яне́ць-Поді́льська форте́ця. Відома з XIV століття як важлива оборонна споруда Східної Європи та частина оборонної системи міста. Фортеця є складовою частиною Національного історико- архитектурного заповідника “Кам’янець”, що належить до “7 чудес України”. А невеличкий сніг лише додав різдвяно- казкового настрою.